Екс-посол України Кизим: Лукашенко створив країну на свій лад, а білоруси будуть з ним розбиратись
«Я боюся, що можу стати останнім послом України у вашій країні», — каже Ігор Кизим в інтерв’ю «Нашій Ниві». Після звільнення з посади він офіційно перебуває у відпустці. Він не збирається йти на пенсію. Він допомагає колегам у посольстві консультаціями та стежить за ситуацією в Білорусі.
Ігор Кизим був Надзвичайним і Повноважним Послом України в Білорусі понад шість років – вкрай рідкісний випадок у дипломатичній практиці, коли людина на цій посаді стільки часу. Цього року у квітні його відкликали до Києва на консультацію. Це сталося після зустрічі Лукашенка з главою так званої «Донецької народної республіки» Денисом Пушиліним. Ігор Кизим не повернувся до Мінська. Тим часом посольство звело свою діяльність до мінімуму. 22 червня президент України Володимир Зеленський підписав указ про звільнення Ігоря Кизима з посади посла в Білорусі.
«Страх охопив білоруське суспільство, навіть українці бояться визнати себе українцями»
«Коли я покинув Білорусь, перше, що впало в очі, це страх, який з’явився в людей. Усе суспільство було пройняте страхом. Білоруси почали сприймати інакомислення як загрозу. Вони тримали свої думки при собі. Не дай Боже говорити погано про владу чи говорити про політику», – говорить про ситуацію в Білорусі Ігор Кизим.
Така атмосфера відчувалася як на побутовому рівні простих білорусів, так і в поведінці людей, з якими Кизиму доводилося спілкуватися по дипломатичній роботі.
«Брехня і лицемірство людей при владі зросли, - каже він. – Стала очевидною антиукраїнська істерика влади та насторожене ставлення до всього українського. Люди не наважувалися відкрито підтримувати Україну, як це було раніше. Підтримка України стала неприйнятною».
«Були ліквідовані майже всі організації української діаспори. Керівники цих організацій почали боятися приходити до посольства, щоб не зазнати переслідувань», -- додає дипломат.
Ігор Кизим зазначає, що коли він приїхав до Білорусі у 2017 році, білоруське суспільство не було відкритим, але ознаки свободи все ж були. Після 2020 року ситуація почала погіршуватися. У 2021 році він ще давав інтерв’ю незалежним ЗМІ, а згодом «все закрилося».
«Зараз мені здається, що ситуація досягла піку. Сказати «ні» владі чи підтримати Україну нереально, продовжує він. – Якщо жінка заспівала українську пісню і її відразу віддали в КДБ, це говорить про атмосферу в країні. І такі випадки непоодинокі.
Навіть етнічні українці почали боятися показувати, що вони українці. Що вже казати про українські прапори чи пісні».
Коли почалася повномасштабна агресія Росії проти України, відбулося визначення, хто є хто, каже дипломат. «На жаль, Білорусь опинилася на боці росії. Я маю на увазі Білорусь не як суспільство, а як військово-політичне керівництво. Це був переломний момент», – уточнює він.
Проте погрози переслідувань за підтримку України не налякали всіх білорусів. Ігор Кизим каже, що прості люди на вулиці наслідували його і казали, що вони на боці України. Були навіть мітинги під посольством. Тоді їх почали розганяти, а активні люди потрапили в засідку.
«На заході біля посольства зібралося 15 людей, навколо було 15 курсантів. А за рогом будівлі стояли два автобуси. Тому я попросив організаторів більше нічого не проводити, бо боявся за їх безпеку», – зазначив український дипломат.
«Макей не відповів на запитання, чому Україну атакували з території Білорусі»
Ігор Кизим розповідає, що в перші години війни намагався розпитати Володимира Макея про його ставлення до агресії проти України. Намагався дізнатись реакцію глави білоруського МЗС на запитання: чи варто розуміти війну як кінець дружби між Білоруссю та Україною.
Свої пости український дипломат надсилав Макею через WhatsApp. Відповіді він так і не отримав, але було зрозуміло, що адресат повідомлення прочитав бачив.
Ігор Кизим бачив Макея на переговорах українців і росіян у Біловезькій пущі. Там проходили їх другий і третій тури. Формальним організатором переговорів був Макей.
«Прямої відповіді на мої питання, чому і навіщо з території Білорусі розпочали війну не було. Зазвичай у таких випадках дипломати не дають пояснень, щоб не загострювати ситуацію під час переговорів. Тому ніякої реакції не було», – каже Ігор Кизим.
Дипломат відмовився коментувати передчасну смерть Макея. «Мені було б некоректно про це говорити. Ми всі ходимо під Богом. Все може статися. Шкода чоловіка, бо він дуже старався за Білорусь. Я знаю, що він мав ворогів і друзів. Але я не сумніваюся, що Макей любив Білорусь. Коли він сказав, що любить Білорусь, це були щирі слова. Білоруси самі повинні зрозуміти, як і що він зробив», – вважає Ігор Кизим.
Колишній посол України в Білорусі вважав Макея професіоналом своєї справи.
«Мені було добре з ним працювати», — каже Кизим. – Ми знайшли порозуміння у складних ситуаціях, які виникли в наших міждержавних відносинах останніми роками. Я маю на увазі офіційні, звичайно, відносини. У мене були з ним нормальні стосунки. По-людськи шкода, що він пішов з життя».
«Я не звертав уваги на пропаганду»
Ігор Кизим каже, що коли почалася війна, спілкування з білоруськими чиновниками зводилося до вручення нот протесту та відповідей на них.
«Наприклад, коли з України випадково вилетіла ракета чи коли з українського боку кордону вивісили біло-червоно-білий прапор. Це були претензії ні про що. У відповідь на білоруські записки я написав, щоб підрахували, скільки російських ракет залетіло з території Білорусі в Україну.
Мене важко було переконати, що прапор, вивішений на території України, завдав Білорусі більшої шкоди, ніж ракети Україні», – зазначає Ігор Кизим.
Дипломат каже, що припинив зустрічі з білоруськими офіційними особами ближче до літа 2022 року. Тоді українське посольство було скорочено на 80 відсотків на вимогу білоруської влади. Пояснили це тим, що в диппредставництві працюють виключно шпигуни. Одразу після цього почалася масова антиукраїнська істерія.
Ігор Кизим не звернув уваги на пропагандистів режиму Лукашенка. За словами екс-посла, пропагандисти режиму Лукашенка поділяються на класи: є радикали, як-от Ригор Азаронак, і є ті, хто намагається позиціонувати себе як інтелектуал, як-от Вадим Гігін.
«Мене не здивувала їхня риторика. Під час своєї дипломатичної роботи я навчився ігнорувати ці пропагандистські хитрощі. Звісно, пропагандистам влада дала команду», – каже співрозмовник.
Як дипломат, він звертає увагу на дії уряду та офіційні заяви. «І їх було достатньо, щоб зрозуміти, що білоруське керівництво відходить від тих принципів двосторонніх відносин, які були задекларовані у всіх наших документах. Одна зі статей великого договору про дружбу між Білоруссю та Україною говорить, що територія однієї зі сторін не може бути територією агресії проти іншої. Ми це вказали в угодах», – каже дипломат.
«На переговорах було емоційно важко, тому що навпроти сиділи люди, які ненавидять українців»
Ігор Кизим каже, що війни не очікував. Українці намагалися зупинити агресію чи хоча б виграти час, тому погодилися на переговори.
Їхній перший раунд відбувся в селі Ляскавичі, де розташована одна з резиденцій Олександра Лукашенка. Після цього відбулися дві зустрічі в Біловезькій пущі, де розташована інша резиденція Лукашенка. Останній, четвертий тур відбувся в Стамбулі.
«Емоційно було дуже важко, тому що перед нами сиділи люди, які ненавидять українців. Напруга була велика. Ми сприйняли пропозиції російської сторони як неадекватні. У тій формі, в якій відбувалися переговори, вони не мали жодної перспективи», – зазначає Ігор Кизим.
Український дипломат допустив, що з Донбасу може початися повномасштабна війна. Якби Білорусь не дала території для нападу на Україну, то війна та її наслідки були б зовсім іншими, зазначає він.
«Втрати, яких зазнала Україна в перші місяці війни, в тому числі від того, що Білорусь віддала свою територію агресору, були величезними. І це сповільнило нашу відповідь росіянам. Це ще видно, тому що ми маємо прикривати північ, бо розуміємо, що там ненадійний сусід», – каже Ігор Кизим.
«Якби лукашенківські пропагандисти не нарікали, що Білорусі загрожують з півдня, насправді загрози немає», - стверджує він.
«Україна ніколи не нападе на Білорусь, – пояснює дипломат. — До речі, моя присутність у Білорусі була ознакою того, що країна, інтереси якої я представляю, не має наміру воювати. На відміну від Білорусі, яка відкликала своє посольство».
Для 61-річного Ігоря Кизима Білорусь стала шостою країною, де він служив дипломатом. Трудову діяльність розпочав у 1996 році. Протягом 27 років працював на різних посадах у дипломатичних представництвах України у Франції, Нігері, Канаді, Великій Британії.
«Те, що білоруська армія не бере участі у війні, пов’язано з менталітетом білоруського народу»
Дозволивши російським військам атакувати Україну з білоруської території, Лукашенко зробив вибір, зазначає Ігор Кізім. Він робив це до 2022 року. Події 2020 року підштовхнули Лукашенка визначитися, на чиєму він боці, вважає український дипломат.
«Питання не в тому, наскільки він близький до Росії, а в тому, що йому потрібно було всіляко зберегти свою владу».
На його думку, рішення Лукашенка було неправильним з точки зору дружніх відносин з Україною і перспектив для самого Лукашенка.
«Його вибір ні до чого доброго не приведе. Зараз в Україні дуже жорстке ставлення до всього, що пов’язано з війною, і те, що Лукашенко опинився на боці зла, як ми говоримо, це його вибір.
Він офіційно заявив, що був учасником «спецвійськової операції». Він чітко і свідомо сказав, що підтримує війну і політику путіна. Більше того, допомагає боєприпасами і не приховує цього. Він забезпечив інфраструктуру для бомбардування України, а зараз її використовують бойовики», – зазначає Ігор Кизим.
На його думку, те, що білоруська армія не бере участі у війні, є заслугою не Лукашенка, а менталітету білоруського народу, в генах якого закладена антивоєнна позиція. Для білорусів війна неприйнятна.
«Які б причини не шукали для участі білоруської армії у війні, Лукашенку буде дуже важко зламати білоруське суспільство. Путін зламав російське суспільство. Тому суспільство не знає, за що воює в Україні, і виправдовує війну божевільними ідеями з минулого», – аргументує український дипломат.
«Феномен Лукашенка-власника склали з уламків»
Лукашенко справді був популярним іноземним політиком в Україні, визнає Ігор Кизим.
«В Білорусі була певна стабільність, причини якої в Україні до війни не розуміли. Була глибока ностальгія за радянським. Усі вважали, що Лукашенко зберіг у Білорусі частину радянської соціальної держави, яка підтримувала простих людей», – пояснює дипломат причини захоплення українців Лукашенком.
За словами Кизима, симпатія до Лукашенка стала помітною після 2014 року. Бойових дій в Білорусі не було, і була думка, що Лукашенко не допустить війни в Білорусі.
«Але це все було примарою. Ви не можете створити власну безпеку за рахунок інших. Лукашенко створив імідж Білорусі як привабливої країни для життя. Якщо по всіх каналах розповідають, як добре жити в Білорусі, то люди починають у це вірити», – каже Ігор Кизим.
Він сумнівається, що в Білорусі жилося краще, ніж в Україні. Багато білорусів їздили в Україну на закупи. А ті люди, з якими спілкувався дипломат, сказали, що життя в Україні їм подобається.
«В Україні була розвинена свобода підприємництва, і білоруси заздрили тому, що розвивається приватний бізнес, а в Білорусі з цим були проблеми», – каже дипломат.
За його словами, створена Лукашенком система викликала захоплення у людей з радянським менталітетом, які звикли отримувати гроші, а не заробляти. Ті, хто їх заробив своєю працею, почувались добре в Україні без Лукашенка.
Коли Лукашенко прийшов на форуми, він заявив, що любить Україну. Певна частина українців асоціювала його тривале перебування при владі зі стабільністю. Мовляв, в Україні змінилося п'ять президентів і зміни не припиняються.
«Феномен Лукашенка складався з фрагментів. З нього зробили хорошого господаря», – каже Ігор Кизим.
«Білоруси не підтримують війну – це істотний аргумент, щоб говорити з ними іншим тоном, ніж з росіянами»
Українці зрозуміли, хто такий Лукашенко, коли по них почали стріляти з території Білорусі. Чи дорога ціна такої науки? Ігор Кизим вважає, що війна проти України коштує самому Лукашенку. «Так, він був своєрідним символом для українців, але після своєї помилки втратив підтримку», – зазначає дипломат.
Ігор Кизим зазначає, що не звернув би особливої уваги на Лукашенка, якби не розумів, що він практично єдина людина, яка приймає всі рішення в Білорусі. Білорусь живе за своїми законами.
«Лукашенко створив собі країну, а білорусам доведеться з цим розбиратись», – зазначає він.
Ігор Кизим проти колективної відповідальності. Він вважає, що відповідальність за війну проти України має нести той політичний клас, який прийняв відповідне рішення.
«Так, зараз ставлення до білорусів в Україні не дуже добре. Особливо погано було в перші дні війни. Коли я намагався аргументувати, що білоруси різні, що більшість не підтримує війну, це було сприйнято неоднозначно», – зазначає дипломат.
На його думку, після війни українцям буде легше порозумітися з білорусами, ніж з росіянами, адже білорусів не бомбардує війна. Більшість мислить адекватно і навіть якщо не висловлює своїх думок, то не підтримує війну.
«75-80 % російського суспільства вважає, що Путін, розпочавши війну, зробив добре. Це буде вагомий аргумент для того, щоб вести розмови з білорусами в іншому тоні. Але те, що військово-політичному керівництву Білорусі доведеться відповідати за свої дії – безперечно», – каже Ігор Кизим.
«Я переживаю, що можу стати останнім послом України в Білорусі»
Ігор Кизим переконаний, що основою майбутніх відносин України з новою Білоруссю без Лукашенка стане те, що білоруські добровольці захищатимуть країну від російської агресії.
«Полк Калиновського – це не просто добровольці, це частина Збройних Сил України. Вони не є найманцями, як вагнерівці. Калинівці як підрозділ Збройних Сил України борються з нашим спільним ворогом», – уточнює він.
Білоруська політична еміграція підтримує Україну на міжнародній арені. «Багато людей підтримує Україну і в самій Білорусі. Вони щиро хочуть миру і хочуть, щоб війна швидше закінчилася. Ті, з ким я спілкувався, не хочуть воювати проти українців. Дивно, що такі білоруси залишилися в Білорусі і їх не змогли зламати», – зазначає дипломат.
Ігор Кизим визнає, що в Білорусі ще довго не буде українського посла, і він переживає, що може стати останнім керівником дипмісії. «Інтеграція Білорусі та росії відбувається семимильними кроками, чи збереже Білорусь свій суверенітет і незалежність – питання відкрите. Якщо станеться найгірше, Білорусь буде «незалежною», як у Радянському Союзі. Водночас у республіках існували міністерства закордонних справ. Цікаво буде подивитися, яку державу намагаються побудувати путін і Лукашенко», – скептично говорить український дипломат.
Він вважає, що розривати дипломатичні відносини між Україною та Білоруссю не варто. Канал зв'язку має залишитися. Крім того, посольство допомагає українцям вирішувати проблеми. Актуальними стали консульські питання. Багато українців приїжджають з росії до Білорусі за допомогою.
«Це той рівень дипломатичних відносин, який білоруське керівництво заслужило», - зазначає він.
За матеріалом "Новий час"