«Ми повинні дочекатися дня X». Білорус - про те, чому він залишається в країні
Євген (ім’я змінено заради безпеки) протестував після нелегітимних виборів у 2020 році. Зараз, незважаючи на ризик, він свідомо залишається в Білорусі. Він розповів виданню «MOST» чому.
– Задовго до виборів я знав, що буду їх бойкотувати, бо не думав, що у 2020 році щось кардинально зміниться і що вибори відрізнятимуться від виборів минулих років. Крім того, багато лідерів опозиції радили бойкотувати. Думка про те, що вибори можуть змінити ситуацію в Білорусі, промайнула, коли спочатку Сергій Тихановський і Валерій Цапкала, а потім і Віктор Бабарика заявили про участь у виборчій кампанії. До їхніх штабів почала приєднуватися величезна кількість людей. Я не міг пройти повз, тому включився в процес: за можливості був на мітингах, а згодом зареєструвався спостерігачем.
Євген згадує, що в глибині душі розумів, що Лукашенко не дозволить змінити режим. Це доводило йому лише одне: протести були неминучі, і Євген був готовий до участі в них заздалегідь.
–Не міг не брати участі, бо потім би собі за це докоряв. Крім того, було переконання, що мирні протести сприятимуть змінам, адже таких прикладів в історії чимало. Сподіваюся, що 2020 рік все ж рано чи пізно відгукнеться режиму.
«Недалеко від мене розірвалася перша світлошумова граната»
Для безпеки на протестах Євген дотримувався мінімальних правил, але особливо не конспірувався.
– Мобільного телефону з собою не брав, був в непомітному одязі темних кольорів без принтів і масці на обличчі, бо тоді ще був ковід. Крім того, одягав зручне взуття, щоб швидко втекти. І намагався їхати до місця призначення дорогами, де немає камер спостереження, – з посмішкою згадує білорус.
– Перед початком протесту 9 серпня особливого страху не було, адже я брав участь у акціях з 2010 року. Був тільки адреналін, коли вони почали жорстко розганяти акцію протесту, тому що я думав, що і цього разу все буде класичним способом: кийки і щити. Але коли неподалік від мене розірвалася перша світлошумова граната – стало не по собі. А по-справжньому страшно стало лише тоді, коли з’явилася перша інформація про серйозні травми. Перше, що я прочитав, що комусь ногу відірвало.
"Не бачу сенсу їхати"
Євен вирішив не залишати Білорусь, оскільки вважає, що насправді ніколи не потрапляв у поле зору влади.
– Швидше за все, я не входжу в топ-100 у списках, – вважає білорус. – Кілька разів місцева міліція приходила до моїх родичів, але вони відповідали, що не знають, де я живу. За весь цей час я не сидів на чемоданах, на мене не порушували жодної кримінальної справи, тому поки що не бачу сенсу їхати. Не буду брехати, думки про переїзд є, і навіть є план, але поки я все одно залишаюся на батьківщині.
Чоловік розповідає, що за останні три роки у нього з’явилися дивні звички. Одна з них — щоранку близько сьомої години дивитися у вікно на парковку, щоб побачити, чи не прибув бусік.
«Треба чекати дня Х»
Зараз Євген в основному думає про війну в Україні. Чоловік вважає, що на 90 відсотків ситуація в Білорусі залежить від результатів цієї війни.
– Найбільш реальним виходом я бачу те, що через два-три роки закінчиться війна в Україні, після чого Путін залишиться при владі максимум рік. А через рік Лукашенко піде – чи через природну смерть, чи через якісь політичні дії в країні, – вважає Євген.
Але перебуваючи в Білорусі, Євген вважає, що боротися потрібно до кінця, незважаючи на те, що зараз якась тиша.
– Треба чекати дня Х, як у 2020 році. Наприклад, як 16 серпня 2020 року чи день смерті Романа Бондаренка. А тепер — тихо існуйте у вакуумі, мінімізуйте політичне спілкування з іншими людьми, покиньте всі чати та очистіть майже всі свої соціальні мережі. Принаймні я так зробив, бо якщо мене посадять, я не принесу користі в день Х. Але разом з тим інколи намагаюся влаштовувати індивідуальні акції: розвішую плакати, прапори в різних місцях.
За матеріалом "Новий час"