«Перший мурал із "Площі Змін" був надрукований у нас». Як білоруси розповсюджували протестний самвидав і роблять це й досі

2020 року білоруси активно друкували та розповсюджували протестну «партизанщину» — наклейки з бчб-прапором, листівки з вимогами нових виборів, газети з новинами про насильство силовиків та заклики виходити на вулиці. Незабаром об'єднання самвидавів визнали «екстремістськими формуваннями», а деяких активістів посадили. «Медіазона» розповідає, як люди створювали цілі домашні друкарні, щоб передавати новини, і як деякі роблять це досі.

Також дивіться фільм від Білоруського інформаційного центру, про білорусів, які не припиняють випускати свій самвидав за межами Білорусі.

Домашня друкарня, конспірація та співпраця з КДБ

2020 року Геннадій організував у себе вдома «міні-завод» з друку протестного самвидаву. У серпні, після арештів блогерів, він вирішив, що «листівка, папір, газета — це класика, а по Геббельс-ТВ нічого не покажуть» і почав на домашньому принтері друкувати маленькі листівки із сайту agitka2020.org, розповсюджувати по району газету « Народна воля». До вересня активіст потрапив до «закритої групи» однодумців і почав працювати з ними.

«Робили це досить конспіровано. Напевно, навіть наркоторговцям до нас далеко, бо я отримував листівки так: мені говорили координати, туди людина під'їжджала машиною, я підбігав — вона ще на ходу — вона мені через кватирку давала тисячу листочків А5», — згадує Геннадій.

Коли цього здалося мало, активіст купив собі принтер кращої якості, зібрав команду приблизно в 20 осіб та організував поширення самвидаву у Фрунзенському районі Мінська. Він згадує, що тоді вранці максимально завантажував лоток, щоб не зажовував папір, йшов на роботу, а коли повертався — розподіляв листівки по блоках. Іноді про друк просили активісти з інших районів.

«Не тільки Мінськ, ще по Мінській області. Комусь 50 штук листівок, комусь 1000, плюс ще газети чи наклейки. Різні хлопці допомагали оплатити розхідники, тому що клейкий папір, наприклад, набагато дорожчий за звичайний. Потім я поставив другий принтер завдяки BYSOL », – розповідає Геннадій.

За словами активіста, за день вдавалося зробити 1500-2000 листівок плюс екземпляри «Чесної газети». На той час він працював на ринку, тому частину матеріалу викладав і поряд зі своїм прилавком, де продавав сухофрукти та горіхи.

Після роботи він йшов розкидати газети по під'їздах, клеїти листівки та розписувати табакерки. Щоб було швидше, Геннадій робив це самокатом: тоді виходило проїхати від Кам'яної гірки до Пушкінської, пояснює активіст. Для конспірації він носив кепку та маску.

«Це треба було зробити швидко, але в мене це займало близько двох годин. 500 листівок – це чимало. Я завжди з собою брав рюкзак, у цьому рюкзаку одна пачка листівок, це досить багато. Візьміть пачку аркушів А4 і подивіться її вагу, а коли надрукуєш, вона стає майже вдвічі більшою. Все це я вантажив у рюкзак, плюс ще брав наклейки, брав балони — білий, червоний — табакерки розписував», — розповідає активіст.

Через поширення самвидаву Геннадій познайомився зі своєю майбутньою дівчиною. Незабаром вони з'їхалися і, поки він був на роботі, займалася печаткою вона.

Геннадій ходив і на протестні марші у Мінську. На одному з таких його затримали – проти активіста порушили кримінальну справу про грубе порушення порядку. Кілька разів у цій справі його викликали на допити, а потім удома, де стояла апаратура, силовики провели обшук.

«На принтері була наклейка погоні, але основного матеріалу не знайшли. Тільки чистий папір, готовий до друку. Але вони ж розуміли, що я ось така людина — у мене там блокнот із «Погонею», ручка з «Погонею». Вони хотіли через мене вийти на весь ланцюг розповсюджувачів та друкарів. Погрожували затриманням сестри, дівчини, з якою я жив. І я погодився на так звану співпрацю».

Силовикам активіст сказав, що для співпраці йому потрібний його комп'ютер та телефон — через них він повідомив приятелю, що він «під КДБ», — розповідає активіст.

«Спочатку нас [з дівчиною] тримали півтора тижні на моїй квартирі з бійцями Альфа КДБ. Вони чергували цілодобово. Потім нас перевели на орендовану квартиру через два будинки. Їхня умова була "ми не садимо вас, але ви продовжуєте робити все, що робили, під нашим контролем". І ось вони мене тримали місяць, зрозуміли, що я їх обводжу навколо пальця і ​​переарештували — відправили до СІЗО».

У слідчому ізоляторі активіст провів близько п'яти місяців, а восени 2021 року суд засудив його до кількох років хімії. У провину йому взяли участь у одному з протестних маршів.

Невдовзі після суду Геннадій виїхав із Білорусі.

Газета для «хатазкрайників» — про ціни, медицину та порушення законів

Крім «Чесної газети», яку розповсюджував Геннадій, у Білорусі було ще кілька самвидавів. Частина належала дворовим активістам, частина покривала різні регіони, орієнтуючись на людей, які не читають новини в інтернеті.

У 2022 році групу дворових активістів, які займалися самвидавчою газетою «7 Чижів», «Чесною газетою» та «Вісниками», МВС визнав «екстремістськими формуваннями». У грудні того ж року з'явилася інформація про затримання шістьох учасників чижівського чату, а трохи раніше, у жовтні, силовики прозвітували про затримання редактора «Вісників».

Відео з ним опублікували на провладному телеграм каналі. На камеру Андрій Фомін говорив, що 2020 року його знайома запропонувала йому робити газету, «яка розповідала б опозиційні матеріали», і він погодився.

«Я у цих виданнях виконував роль як би редактора: писав статті та редагував тексти інших. У чому полягала моя робота: багато текстів бралися або з голови, або з інших екстремістських матеріалів, і треба було максимально спростити, щоб вони стали зрозумілі людям. Ось такі зауваження і були моєю роботою».

За словами Іллі, одного з авторів самвидаву, по відео силовиків було зрозуміло, про що вони знають: «Я думаю, що Андрія змусили сказати те, що він сказав. З того, як і що він говорив, було зрозуміло, що вже є у справі».

4 липня Фоміна засудили до 7 років колонії, звинувативши у грубому порушенні порядку , закликах до дій проти нацбезпеки та у створенні екстремістського формування .

Із самого початку «Вісники» намагалися «мімікрувати під державні газети», пояснює Ілля. Активісти вивчали, яку пресу читають у регіоні та робили дизайн своєї обласної газети схожим. Для символіки використали державні герби міст.

«Якщо "Чесна газета" копала вглиб, займалася аналітикою і писала для людей, які поінформовані про протест, "Вісники" виходили для людей непротестних і тих, хто сумнівається, для "хатазкрайників". Теми — порожній гаманець, силовики та судді, які порушують закони, замовчування правди, медицина, перспективи для себе та дітей у цій країні», — каже Ілля.

Писали «Вісники» про ціни на медицину та продукти харчування, розповідали новини «простою людською мовою». Із початком повномасштабної війни в Україні почали розповідати, що «творили російські війська: щоб дати зрозуміти, з ким хоче брататися білоруський режим».

Активіст згадує, що у 2020 році в країні ще не було тотального страху і багато людей погоджувалися допомагати газеті, яку одразу почали друкувати «величезними тиражами».

«Згодом активність дуже змінилася. Якщо спочатку ми були готові до роботи та спілкування з незнайомими людьми, які хотіли допомогти видавати газету, згодом правила безпеки ставали дедалі суворішими. Незважаючи на пресинг, затримання та штрафи, самвидав все ще живе в Білорусі, але через переслідування ми не розголошуємо деталей», — пояснює Ілля.

Затримали за газети, звинуватили у протестах

Команда «Чесної газети» випускає самвидав із вересня 2020 року і досі, розповідає одна з її творців Олена. За її словами, зараз щотижневий тираж газети — 7000 екземплярів, але саме видання «вже давно не називається "Чесною газетою"». Вона додає, що всі самвидави зараз виходять «під парасолькою ByProsvet ».

«Є люди, приводом для затримання яких стало поширення газет, у тому числі "Чесної газети", але які далі були звинувачені в участі у протестах, грубому порушенні порядку чи іншій статті КК. Найчастіше затримані мали більше однієї газети, наприклад, були ще листівки. У нашому списку тих, хто зараз відбуває покарання, 18 осіб», — розповідає Олена.

До 4 років колонії засудили Артема Федосенка, директора друкарні, який на відео МВС сказав, що на прохання невідомої йому людини на ім'я Олег (вони зв'язувалися через телеграм) друкував «Чесну газету» та «Народну волю» і отримував за це гроші. На такий же термін засуджено адміністратора телеграм-каналу «Атоліно» Павла Юхневича. Обох звинуватили у виготовленні та розповсюдженні «протестних листівок, стікерів, газет», а також у участі у недільних маршах у серпні-вересні 2020 року.

Центр, у якому надрукували перший мурал із «площі Змін»

Серед друкованих центрів, які допомагали активістам друкувати самвидав, наклейки та інші матеріали, була мінська «Листівка». Кооператив відкрився за 4 роки до протестів і від початку робив знижки для замовників зі сфери НУО, допомагав різним соціальним ініціативам. За словами Костянтина Нестеровича, колишнього співробітника кооперативу, у 2020 році замовлень не побільшало, але великий відсоток займали протестні матеріали.

«І не лише газети, брошури, наклейки. Ще, наприклад, матеріал для муралів. Він друкується на такому величезному аркуші, а потім малюється на стіні. Перший мурал на «Площі Змін», який був намальований нашими знайомими, був надрукований у «Листівці». Той самий легендарний мурал із діджеями», — розповідає Костянтин.

Газети та наклейки в центрі друкували «цілими коробками», а іноді навіть давали оголошення: «якщо вам потрібні листівки, приходьте до нас робити їх безкоштовно». «Але коли у вересні 2020 року до «Листівки» прийшли силовики, на коробки з «Чесною газетою» не звернули жодної уваги — вони оглянули чистий папір і сказали «думайте головою, що робите», пішли», -  згадує Нестерович,

Вдруге до «Листівки» прийшли за місяць — цього разу двох співробітників затримали як активістів анархістського руху, бо «тоді була така тенденція — щоп'ятниці затримувати анархістів», продовжує Нестерович.

«Затримання відобразилося морально дуже сильно, бо ми й так працювали у постійному очікуванні, що за нами прийдуть. Тільки ми не знали, чи прийдуть за нами за адміністративкою чи одразу за криміналом».

Тоді співробітники відчули солідарність — до офісу «Листівки» незнайомі люди принесли торт, а один фотограф повернув гроші за фотографії, друк яких йому раніше не сподобався. «Тоді був такий період — постійну наснагу змінював жорсткий страх та апатія», — каже активіст.

У лютому 2021 року «Листівка» закрилася. Рішення ухвалили з огляду на кримінальні справи проти групи «Революційної дії» та директорів інших друкованих центрів. Юридично фірму закрили за 10 днів, розірвали договір оренди, вивезли обладнання у безпечне місце.

«Влітку почали продавати, але силовики якимось чином вирахували місце, заарештували нашого друга на 5 діб, побили його та забрали обладнання. У тому числі найголовніший принтер за 15 тисяч євро — нині він десь у надрах системи. Потім заберемо його після повалення режиму», - сподівається активіст.

Із закриттям кооперативу Нестерович, як і вся команда «Листівки», поїхав із Білорусі. Тепер він працює у Варшаві соціологом і до друкарської справи повертатися не збирається.

Переклали із білоруської із "Медіазона"