Політв'язням у Білорусі можуть нескінченно продовжувати термін покарання
Стаття 411 Кримінального кодексу «Про злісну непокору вимогам адміністрації» дозволяє ув'язненим продовжити термін ув'язнення. Відомий випадок, коли його дев’ять разів поспіль судили в Білорусі. Людина, перебуваючи, наприклад, у колонії, отримує штрафи за «неввічливе вітання», неголеність чи розстебнутий ґудзик, її відправляють у ШІЗО (штрафний ізолятор). За нові «порушення» можуть перевести в ПКТ, палату, карцер чи в'язницю, а після цього відкрити нову кримінальну справу. Суди, за якими загрожує покарання від кількох місяців до двох років позбавлення волі, проходять у закритому режимі на території виправної установи.
Порушення – стягнення – нова кримінальна справа
Адміністрація колонії може складати на засуджених протоколи про порушення режиму з подальшим притягненням до дисциплінарної відповідальності. Якщо це переведення в ПКТ, спеціальну камеру, одиночну камеру або колонію на рік, то проти ув'язненого можуть відкрити справу за статтею про злісну непокору адміністрації.
Серед порушень, за які можуть скласти протокол і штраф, а потім і нове кримінальне провадження – неввічливе ставлення до працівників виправної установи, «переговори» з іншими засудженими через стіну ванної кімнати, відвідування туалету без попередження, а також не голитися.
На анархіста Микиту Ємельянова склали протокол за лежання на ліжку в СІЗО. Серед порушень Вікторії Кульші – «знищення листа, написаного її дочкою». Музикант Ігор Банцар висипав сміття під ноги міліціонеру і назвав це арт-перформансом "Мусор в Мусор", за що отримав дві доби ШІЗО.
Ув'язненого судили дев'ять разів
Згідно з частиною першою статті, вони можуть бути покарані позбавленням волі на строк до року – за «злісну непокору адміністрації» та «іншу протидію адміністрації».
Частина друга поширюється на засуджених за тяжкий чи особливо тяжкий злочин або тих, хто вчинив «особливо небезпечний рецидив». Покарання за цією частиною – до двох років.
У Кримінальному кодексі БРСР була стаття з подібним формулюванням під номером 184-3. Так, за першою частиною передбачалося покарання від одного до трьох років, а за другою – від одного до п’яти років.
«У 1985 році – 22 засуджених, у 1986 році – дев’ять, у 1987 році – троє. У 1988 році не було жодних», – розповів про використання статті в «Белгазете» БРСР кандидат юридичних наук Олексій Лукша.
Медіазоні вдалося знайти 12 вироків за 2021 рік і 31 за 2022 рік.
У Білорусі відома справа Володимира Бондаренка, якого, за даними правозахисного центру "Вясна", судили вісім разів. За іншими даними, їх дев'ять. За даними правозахисників, Бондаренка штрафували за невиконання команди «стояти», за невихід на роботу «без поважних причин», за сон на підлозі в СІЗО.
За спогадами Павла Сапелка, були випадки, коли за час діяльності ПЦ "Вясна" до них приходили ті, кого покарали додатково "ще 3-4 рази".
«Стаття для «злому» людини»
За словами Андрія Шаренди, чоловіка політв'язня активістки Поліни Шаренди-Панасюк, її помістили в ПКТ до травня. Він припускає, що цей час буде використано для того, щоб "розкрутити" його дружину під новою кримінальною справою про злісну непокору адміністрації.
Активісти "Європейської Білорусі" вже додали їй ще рік ув'язнення, а в жовтні 2022 року стало відомо, що її знову судитимуть, цього разу по другій частині.
Шаренда згадує, що його дружина має «багато дрібних» порушень, таких як «не застібнутий ґудзик» або «неправильна форма одягу». За його словами, розширеною формою порушення є подання, що не відповідає формі.
«При обході ув’язнений має прочитати вголос своє ім’я, прізвище, статтю, за якою його засуджено. Крім того, він повинен читати всі ці мітки, які навішують – схильний до екстремізму, схильний до втечі, схильний до захоплення заручників. Поліна навідріз відмовляється це робити, і, власне, через це її правопорушення постійно накопичуються.», – каже чоловік ув’язненої.
За його словами, суд за звинуваченням у злісній непокорі зазвичай відбувається на території колонії в закритому режимі. Він припускає, що ця стаття потрібна, щоб «зламати людину».
«По-друге, ця стаття така, що нею завжди можна погрожувати. Вони можуть засудити одну людину, а при цьому залякати десятки інших політв’язнів», – вважає чоловік ув’язненої.
Від чотирьох місяців до двох років до вироку
До 2020 року правозахисник Сапелка нагадує про два випадки застосування 411 статті до політв'язнів. У 2012 році Дмитро Дашкевич, засуджений до двох років колонії, отримав рік додатково. У 2015 році анархіста Миколу Дзядка засудили на 4,5 роки. Після 2020 року все змінилося.
На момент публікації відомо про близько двадцяти кримінальних справ за "непокору адміністрації", де політв'язням додали від чотирьох місяців до двох років. Серед них блогер Сергій Тихановський, адміністратор Telegram-каналу «Армія з народом» Сергій Ярошевич, анархіст Микита Омельянов. Жителя Чачерська Юрія Ковальова засудили до примусового лікування в психіатричній лікарні.
Художника Івана Вербицького мали судити 19 грудня 2022 року за частиною 1 статті 411. Вирок невідомий. Також невідомо, як закінчився процес проти Олександра Зайковського, якого судили в жовтні того ж року.
Проти адміністратора чату «97% Drivers» Вікторії Кульші, яку вже засудили до додаткового року позбавлення волі, знову відкрили кримінальне провадження, за другою частиною.
Мінчука Андрія Навицького додатково засудили до чотирьох місяців колонії, але ще один суд мав відбутися у січні 2023 року. Його результати невідомі. 10 лютого суд розпочав розгляд справи В'ячеслава Малейчука, засудженого до 22 років колонії суворого режиму.
У травні 2022 року повідомлялося, що проти тракториста Олега Рубця порушили справу за статтею про злісне непідпорядкування. Кримінальну справу за першою частиною порушили проти пенсіонерки Олени Гнаук.
Проти Артема Аніщука відкрили справу за статтею про злісну непокору, але постанову скасували.
23 березня відбудеться суд над анархістом Сергієм Романовим, засудженим до 20 років колонії суворого режиму - проти нього відкрито кримінальне провадження за "злісну непокору" за частиною другою статті.
За матеріалом "Медиазона"