Рівно 4 роки тому у Вільнюсі урочисто перепоховали останки повстанців 1863-1864 років

Рівно 4 роки тому, 22 листопада 2019 року, на Катедральній площі столиці Литви розпочалася урочиста церемонія перепоховання Кастуся Калиновського, Зигмунта Сераковського та ще 18 учасників повстання 1863-64 років.

Того дня тисячі білорусів прийшли до Вільнюса з національними прапорами, щоб на власні очі побачити історичну подію.

Події 1863-64 років, які торкнулися теренів одразу кількох східноєвропейських держав, відбувалися і на Білоруських землях. Для білорусів це не тільки спогад про минуле, але й можливість віддати належну шану предкам, які спочили на цій землі.

Діяльність Кастуся Калиновського пов'язана з переростанням білоруського національно-культурного руху в боротьбу за білоруську державність у формі народовладдя. Уже в той час була декларована ідея політичної суб'єктності Білорусі у відносинах із сусідніми країнами.

Показово, що паролем повстанців Кастуся Калиновського були слова «Кого любиш?» - «Я люблю Білорусь». Клятви борців не втратили своєї актуальності і знайшли продовження в головному девізі Білоруської держави: «За сильну і процвітаючу Білорусь» у їхній державотворчій діяльності.

Особистість Калиновського назавжди вписана в історію Білорусі, як і події повстання ХІХ ст. У Свіслачі, де він навчався, у творах білоруських письменників, художників, скульпторів, у назвах вулиць білоруських міст і шкіл, а також у художніх стрічках, поштових марках і навіть в партизанській бригаді, що визволяла Білоруську територію під час нацистської навали, увіковічнилося ім'я Калиновського.