Що потрібно знати українцям про білорусів, і навпаки
На п’ять запитань нашого журналіста, про особливості національного характеру білорусів і українців, відповів політичний експерт Інституту майбутнього Ігор Тишкевіч.
1. Якщо говорити про національну вдачу білоруського народу, то які риси та традиції ви назвали б насамперед?
Якщо брати те, що саме впливає на поведінку, то це скритність, друге, білоруси значною мірою мало емоційні, і третє – повага до правил, чи то формальних, чи то неформальних. Це три ключові фактори, які впливають на поведінку білорусів як спільноти.
2. Ментальність білорусів та українців: на вашу думку, які риси єднають, а які відрізняють ці народи?
Коли ми говоримо про те, що моделює поведінку націй в широкому розумінні цього слова, то якщо говорити про білорусів і українців, то тут більше відмінностей, ніж спільного. За всієї близькості мови та культури, з погляду поведінки, білоруси та українці це абсолютно різні етносоціальні спільноти. І це головна причина того, чому ці нації не розуміють одна одну.
Пункт номер один: релігійність. Українці входять у топ-5 найбільш релігійних націй Європи. Натомість білоруси входять у топ-10 найменш релігійних націй світу. З цього походить вплив будь-яких церковних організацій, містичної свідомості, а також це визначає рівень патерналізму. Тому українці і білоруси, з цього погляду, абсолютно різні.
Скажімо, коли під час дискусій у соцмережах від українців лунають на адресу білорусів поради, мовляв, з’ясуйте між собою, яка у вас церква, московська чи якась інша, то білоруси просто не розуміють про що йдеться. По-перше, у Білорусі нема церкви, яка б домінувала, хоча більшість білорусів називають себе православними. По-друге, священник і його слова для тої чи іншої спільноти не мають такого авторитету як в Україні. Білорусам, вибачте на слові, пофіг, «ну священник, ну щось сказав, але ж у нього робота така». І це те, що не розуміють ні одні, ні другі. Для білорусів дивною виглядає релігійність українців, і навпаки, українці дивуються з нерелігійності білорусів.
Наступна річ – повага до формальних норм чи правив. Кажуть якщо ти у Києві бачиш, коли група людей стоїть на червоне світло біля світлофора, хоча машин нема, то принаймні половина з них буде білорусами. В Україні сприйняття законів і правил таке: є можливість порушити, ну гаразд, давайте спробуємо. Для білорусів же не виконання формальних норм – це виклик на ціннісному рівні. Це також означає, що хоч як важко домовитись з білорусом, але якщо ми домовився, то цю домовленість ти повинен виконувати.
Третій пункт. Рівень взаємозв’язків у суспільстві, що, зокрема, впиває на характер корупції. У Білорусі корупційні взаємини – це, найчастіше угода: є конкретна ціна і чіткі зобов’язання. Але якщо взяти український формат, то поняття кумівства білоруси не розуміють в принципі. І коли українці на якісь там закиди, кажуть, що мовляв, він мій кум, то для білорусів це просто ніщо. «Треба порадитись з кумом». Реакція білоруса: «Навіщо. Це ж просто чужа людина!».
Наступне – емоційність. Українці – це дуже емоційна нація, білоруси, навпаки, вони свої емоції приховують. Свого часу використовував таку ілюстрацію. Що буде, якщо образити українця? Він спробує, вибачте за грубість, дати в пику, але коли кривдник встигне відскочити чи накриє стіл і скаже: «Перепрошую, щиро і від усієї душі!», то ображений українець відтане. А яка реакція ображеного білоруса. Він усміхнеться, але достане нотатник і напише: помститися. Через років 5-10 він зазирне у цей нотатник: «О я ще не помстився». Це прояв тої самої раціональності: кожна дія має свою ціну. І от, коли кривдник не очікує, а йому прилітає, з неочікуваного боку.
Далі. З погляду тактичних рішень Українці геніальні тактики. Це означає, якщо є загроза тут і тепер. Українці можуть дуже швидко вибудовувати горизонтальні системи, які існують поза межами формальних систем ухвалення рішень, і певною мірою зменшувати загрози для себе і суспільства. Однак як тільки ми починаємо говорити про стратегічне планування, то тут в українців слабке місце. У білорусів навпаки. Вони дуже люблять будувати далекі плани, але швидкі тактичні кроки – це їхнє слабке місце. Розглянемо приклади на політичному рівні. Згадаймо, коли Україна вперше заявила про свій євроатлантичний вибір. . Якщо не помиляюсь, це було 2004 року. З того часу слід було б будувати якісь стратегії, як тої мети досягнути. Але назвіть мені хоча б одну таку українську стратегію терміном на 15 років. Нема. А от приклад Білорусі, де в 2011 році вирішили, що притягнення Китаю в регіон буде гарним варіантом балансування зовнішніх впливів. І з того часу тихенько, крок за кроком білоруси йдуть цим напрямом.
3. Чи актуальний вираз проте, що народ має ту владу, на яку заслуговує, в контексті білорусів зокрема?
Будь-яка влада є похідною від тої ситуації, яка є в суспільстві. Тому зараз скажу, вочевидь, дуже неприємні для багатьох українців речі. Так, влада лукашенка достатньо довго грала на настроях і специфіці білорусів, але та змінність влади в Україні, ті коливання від Ющенка до Януковича, це відображення характеру українців. Що таке український Майдан? Ми скинули владу, яку ненавидимо! Ок, а далі що? А далі треба було будувати стратегічні плани. А що зробило українське суспільство? Розслабилось і почались внутрішні чвари. Те саме було після перемоги Януковича: перемогли, «розслабились і почали дерибанити бабло».
Знову ж таки приклад Білорусі. За рахунок чого існував режим Лукашенка в умовах, коли політичні свободи щораз обмежували. Були певні правила гри, формальні і неформальні. Власне, у білорусі дуже довго діяла система, яка складалась з двох законів. Законодавство про захист прав споживачів і законодавство про звернення громадян. Як це працювало? Понад 90% від усіх проблем громадян – це побутові негаразди. Скажімо, білоруса ошукали в крамниці, мережевій чи ні, без різниці. Споживач пише скаргу, і донедавна можна було майже точно спрогнозувати, що через місяць - два у цієї крамниці будуть великі проблеми через те, що вони не відреагували на скаргу свого покупця.
Якщо ж людина пише звернення (не політичне) на адресу якогось чиновника, а він її ігнорує, то наступний крок скарга, і потім у цього бюрократа будуть проблеми. Коли ж звернення пише група громадян, то на місце виїжджає ціла комісія з вищої інстанції. І це працювало, як система випуску пари: будь-якій людині дуже приємно бачити, як бештають того, хто вважав себе місцевим царьком.
Знову ж таки система вільних економічних зон, яка була в Білорусі, створила передумови для проблем лукашенка у 2020 році. Тобто, для тих, хто хотів провадити бізнес, у Білорусі була створена система технопарків, вільних економічних зон з дуже низьким оподаткуванням і з дуже комфортними умовами. Але була така негласна домовленість, що натомість президенти і робітники цих компаній не лізуть у політику. У 2020 році це все поламалось. Тоді стався протест середнього класу середніх і великих міст. Просто з’явилась велика група населення, яка не вписувалась у стару систему комунікації та випуску пари. Тому що у них і мотивація і цінності були дещо іншими.
4. Що критично важливо знати українцям про білорусів, в контексті історії та сучасності. Які знання можуть вплинути на розвиток міжнаціональних відносин?
Насамперед треба зрозуміти, що ми різні. З обох сторін є таке помилкове сприйняття, що коли мови і культури чимось близькі, то, значить, і думаємо ми однаково. Відповідно, коли ти екстраполюєш свій стиль реагування на зовнішні подразники на людей, для яких цей стиль є абсолютно чужим, то очевидні конфлікти і непорозуміння, і реакції типу «Як же ви так можете?!». Наголошу такий помилковий підхід спостерігаємо з обох сторін, коли і українці білорусів, і білоруси українців міряють кожен своєю міркою.
5. Над чим, на ваш погляд, варто працювати білорусам та українцям, аби в осяжному майбутньому стати розвиненими європейськими країнами?
Розвинена європейська країна – це питання влади закону і поваги до людини. Все інше – це похідне. До того ж історія успіху Італії докорінно відмінна від історії успіху Швеції, бо скрізь люди думають по-різному. Але йдеться насамперед про утвердження певних цінностей. При цьому слід усвідомлювати, що національні характери не змінюються взагалі або ж змінюються дуже повільно. Скажімо, років двісті. У цьому і складність і специфіка, бо коли ми говоримо про утвердження такої цінності, як «закон однаковий для всіх», то сьогодні для звичайного білоруса це означає, що цей закон однаковий і для нього, і для чиновника, тому, його, цей закон, треба захищати, а для українця дуже проста формула: «Спробуй посадити свого кума за крадіжку».
Розмову вів Віктор Шаповал