Скалічити націю. Як Кремль та лукашисти хочуть переписати білоруську історію

У жовтні 2023 року у Мінську у Національній бібліотеці пройшов форум «Історія для майбутнього. Росія та Білорусь», на якому гості з Москви та їхні місцеві прихильники обговорювали – як же переписати білоруське минуле так, щоб Путіну та Лукашенку спокійніше жилося.

Путін і Лукашенко були вище згадані не дарма – обидва направили вітання на адресу такого «чудового» заходу, не приховуючи політичної важливості «правильної» версії історії.

Це було логічне продовження «Російсько-білоруського форуму істориків», що пройшов у червні 2023 року. Тож наступ на історію Білорусі йде активний і послідовний – це частина державної політики РФ та Лукашенка.

Що ж (і чому) московські окупанти та їхні прихильники хочуть змінити в уявленнях білорусів про білоруську історію?

Близько, але не ідентично

Якщо аналізувати послання, які обидва диктатори відправили своїм пропагандистським нукерам, то, як мінімум, формально можна помітити деякі відмінності в намірах.

Так, наприклад, Путін несе марення про те, що «з давніх-давен наші народи пов'язують братня дружба, єдині культурні та духовні цінності, взаємна підтримка і незмінна солідарність у найважчі часи». Так, звичайно, особливо сильно і солідарно московити підтримували білоруських предків під Оршею у 1514 році у перші десятиліття 200-річних оборонних війн Великого князівства Литовського проти агресивної Московії.

Тобто фактично Путін закликає викреслити з білоруської історії все, що говорить про те, що предки білорусів усвідомлювали себе самостійними людьми зі своїми, відмінними від московських інтересів, цінностей та культурних особливостей. Таким чином, Путін закликає фактично стерти білоруську національну ідентичність.

Водночас Лукашенко каже, що «наші країни спільно відстоюють національну ідентичність і пам'ять предків», а також згадує «тисячолітній шлях до здобуття державності», який «навчив білорусів та росіян завжди пам'ятати історичні уроки». Сенс для московитів дуже дивний – у їхній концепції у них держава й так була вже тисячу років тому.

Там де Путін намагається повністю стерти різницю між 2 народами, Лукашенко (або його спічрайтер) говорить про «єдність та спадщину слов'янського роду» – шукаючи таку міфічну єдність не на рівні «ми всі – руські», а на рівні «ми всі – слов'яни». Що, звичайно, дуже кумедно звучить для поляків з чехами, які теж начебто слов'яни, і дещо менш кумедно для мільйонів зовсім не слов'ян – громадян РФ, які виходять у своїй країні як би громадянами другого ґатунку.

З іншого боку обидва привітання про те, що «ВВВ – наше все», «нацизму (крім московитського – він добрий) – бій», «ніхто нам не повинен нав'язати чужі ідеали, давайте краще організуємо масову пропаганду».

Чого пан забажає?

Докладніше московські плани на Білорусь розкрили путінські чиновники та пропагандистська журналістсько-блогерська обслуга. Якщо коротко, то йдеться про використання історії для виправдання війни проти України, протистояння з ЄС та США, а також зведення білоруської ідентичності до рівня регіонального різновиду ідентичності московитської.

«Звертаючись до історії, ми можемо зрозуміти, чому сьогодні ми знову змушені стати на захист… чому і для чого російські військові героїчно борються на Донбасі, кому протистоять… Те, що спрацювало у братській Україні, категорично не пройде у Білорусі та Росії, переконаний у цьому. Наше завдання не тільки виробити спільний план дій, а й зміцнити імунітет проти вірусу нацизму, не допустити проникнення в уми юних громадян згубних західних цінностей… Ми завжди жили разом, разом протистояли іноземним ворогам», – заявив Микола Овсієнко, заступник начальника Управління президента РФ з питань громадськості проектів і за сумісництвом заступника начальника «Російського військово-історичного товариства», однією з головних історико-пропагандистських організацій РФ.

Знову ж таки щоб вкласти в голову білорусам «ми завжди жили разом, разом протистояли іноземним ворогам», треба з білоруської історії викреслити: Полоцьке князівство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита, 1794, 1812, повстання ХІХ століття, білоруський рух початку ХХ століття, БНР, Слуцьке повстання, антирадянські рухи. .. мабуть все треба викреслити, крім ряду епізодів на зразок ВВВ та участі наших князів у битві на Куликовому полі.

Загалом гості вже взагалі не соромляться. Відразу після того, як один московит (Іван Карпушкін , радник генерального директора Агентства стратегічних ініціатив з просування нових проектів) каже: «Майбутнє належить тому народу, чиєю мовою воно [майбутнє] говорить», інший московит, пропагандист Олексій Чадаєв, навіть не звертаючи уваги, що він на території Білорусі, де є своя мова, прямо заявляє: «Робота над російською мовою має бути нашою спільною справою, а не лише однієї Росії».
Де та Білорусь? Кому потрібна ваша білоруська? Говоритимете так, щоб господар вас розумів без перекладу.

Запрошений пропагандист (радіо «Супутник») Трохим Татаренков, великий прихильник війни, також відверто заявив, що раніше у нього була мрія, щоб у РФ всі займалися за одним підручником «від Калінінграда до Владивостока», а тепер «щоб усі вчилися за однаковим підручником до Бреста та Гродно».

Крім того, науковий директор РВІО Михайло М'ягков, який веде майданчик «Код історії: державна політика зі збереження історичної пам'яті», висловив лукашенківським холопам наказ-побажання активніше описувати негативний вплив не лише Польщі, а й Католицької Церкви. Холопи закивали головами.

Побоювання москвичів щодо Білорусі висловив запрошений блогер із Z-шевроном Михайло Онуфрієнков із Севастополя: «У нас спільна історія, я кілька десятиліть спостерігав на території ворожої держави, як дуже м’яко, поступово.. .а потім перенесемо час вперед, щоб це не була Москва... Далі більше - більше годин навчання українською мовою... Потім Майдан... Потім це перетворилося на фашизм».

Ось які жахи введення додаткових годин української мови. Крім того, експерт із Севастополя розповів білорусам дещо нове про Західну Білорусь: «А хто такий українець?... Генетично є дослідження, українці, білоруси та росіяни нічим не відрізняються, за винятком Західної України та Білорусі, які були частиною інших держав протягом кількох століть. У них інша мораль, етика та релігія».

Закріплював ту ж тезу про ущербність майже всіх мов, крім російської, інший московитський блогер Іван Кондако: «За нинішнього рівня технологічного розвитку ми всі об'єднуємося у цивілізації. Їх лише кілька: англо-саксонська, західноєвропейська, російська, азіатська. Літаки можна робити лише 4 мовами. Бажаєте бути на рівні селянина XVIII століття? Що таке українська держава зараз? Чому вона у занепаді. Тому що українська мова – на рівні технологічного устрою XVIII ст. І на ньому можна лише тризуби з кизяків викладати».

Як ви розумієте, про білоруську мову він тієї ж думки просто поки соромиться відкрито про це говорити в Мінську. Але ще трішки, лукашенківські холопи прогнуться – і скажуть, не сумнівайтеся.

Місцеві колаборанти – функціонери

Чесно кажучи, на тлі москвичів, які в 2022 році розлютилися і ніяк не приходили до тями, білоруси  здебільшого виглядали блякло – мабуть, просто виконували свій обов’язок. Решта в основному розповідали про своїх постраждалих – їх не відпускав той жах, який вони пережили у 2020 році.

Особливо повеселила спроба секретаря ЦК БРСМ Олександра Лук'янова «завести зал», набитий теоретично його ж підопічними – студентами та курсантами, які прийшли по рознарядці. У відповідь на «жорстокі» питання Лук'янова типу «Ми допустимо прославлення нацистських злочинців?!!!» – ріденько пролунало 2-3 самотніх вигуків «ні». Загалом перед московськими господарями, напевно, було незручно.

Заступник міністра інформації РБ Ігор Бузовський потішив оптимістичною статистикою: «З 2008 року Мінінформ включив до списку екстремістських 3661 матеріал. З 2020 року кількість екстремістських матеріалів, що розглядаються, перевищила показник попередніх 6 років. Лише за 6 місяців 2023 року виявлено 662 матеріали, і лише те, що виявлено громадською комісією». Понарікав на слабкість контролю навіть на книжковому ринку в державній торгмережі «Білкнига», не кажучи вже про інтернет.

Вадим Гігін, білорусофоб, який став головою Національної бібліотеки Білорусі, відкрито сказав, що зміни у пропаганді рішучі, і вони пов'язані з подіями 2020 року. Нова пропаганда спрямована проти білорусоцентричного погляду на історію – вона ведеться через «наукові» дослідження, сферу шкільної та вищої освіти, а також через ЗМІ, кіно, театри, вистави тощо. Змінюється при цьому не лише програма з історії, а й з літератури – «незручні» твори видалятимуться, «зручні» – включатимуться.

Досить цікаво, що на тлі тотальної цензури в РБ він виступив проти створення «історичної поліції, як у Польщі». За його словами, лукашисти дотримуються принципів «дискусійності, колегіальності, послідовності». Коли ж його запитали – «А де у вас була дискусія щодо Олексійовича?», виявилося, за словами Гігіна, що дискусія була виключно в кабінетах держчиновників від пропаганди.

Одним із головних «історичних» інститутів у Білорусі в останні 3 роки стала Генпрокуратура – ​​не обійшовся без неї і цей форум. Травма 2020 року не відпускає бурхливих силовичків: «У 2020 році наша країна зіткнулася з проявами екстремізму і тероризму під нацистською символікою. Відбулася організована низкою західних країн спроба держперевороту з використанням екстремістських елементів. Способи та методи перевороту виявилися багато в чому схожими на те, що здійснювали нацисти і колаборанти у ВВВ на нашій території».

Генпрокуратура пов'язує протести з недостатністю пропаганди ВВВ у Білорусі, хоча, здавалося б, куди вже більше. Скільки сіл змагари спалили у 2020 році не згадується, проте прокурорські перерахували збитки від німецької окупації – тепер вона становить $2,3 трильйона. Чому не стягували з підконтрольної комуністичної НДР за радянських часів? Хто винен у недбалості? Цю таємницю ми ніколи не дізнаємось. Чи пред'являтимуть Москві за війни та окупацію Білоруських та Українських земель – теж чомусь не говорять.

Олег Гайдукевич на нібито історичному форумі посмішив альтернативними розповідями про те, що Лукашенко відродив у Білорусі 9 травня як свято, а також про те, що Московію ніколи не перемагали зовнішні вороги.

Тонко натякнув на ефективність лукашенківської пропаганди полковник ЗС РБ Андрій Богодель із факультету Генштабу Військової Академії:

«Ми точно знаємо, у нас популярність телебачення в Академії зросла вдвічі. Чому? Тому що ми ввели до порядку денного ще один перегляд програми «Панорама» у пообідній час. А інтернет різко впав майже до нуля, бо ми запровадили кнопкові телефони. А підтримка держтелеканалу прагне до 100%».

Колаборанти – впокорені

Відверто угорілих по московській пропаганді було не так багато. Найбільше «відзначилися» паралімпієць Олексій Талай, Григорій Азаронок, Олексій Дермант та головний ідеолог Міноборони цілий генерал-майор Леонід Косинський.

Талай показав себе відверто неадекватною людиною, повторюючи все наполегливе марення – про те, як українці розбирають своїх дітей на органи, бомблять самі себе, а ще Захід хоче знищити всіх московитів. Білоруси для нього – теж московити, а не окремий народ.

«Ми відчули криваву бурю. Краями своїми вона пройшлася десь поряд у 2020 році, показавши свій звірячий оскал… Право на існування нашого народу поставили під сумнів… Наша цивілізація, скріплена російською мовою, російською багатонаціональною людиною, дуже відрізняється від багатьох інших… Ми ніколи нікого насильно не приєднуємо… Усюди, куди б не приходив наш народ, ми не бешкетуємо, не мстимо... Але ми надто добрі і наївні, готові всім допомагати. Так за допомогою зради було зруйновано нашу спільну вітчизну Російська імперія, потім Радянський Союз… Служу єдиній вітчизні від Бреста до Владивостока» , – говорив Талай.

Загалом, справжня боротьба з нацизмом – говорити, що твій народ святий, добрий і наївний, а решта лише й хочуть, що його знищити. І начхати на те, що навіть друг Путіна та Лукашенка Кадиров міг би Талаю багато чого сказати про те, як «насильно не приєднували» Чечню до Російської імперії, і як потім СРСР «нікому не мстився», посилаючи цілі народи в голі степи Казахстану.

Азаренку розгулятися особливо не дали – він помріяв про перемогу та проведення «наступного такого форуму десь на Вашингтонщині», а також закликав «мочити» ідейних опонентів буквально, а не лише словами, особливо наголосивши на власників Telegram: «Нам просто треба захищати себе. Дістати цього Дурова з Іспанії, зондеркоманду туди відправити». Очевидно, Азаренок теж після 2020 року спокійно спати не може.

Дермант «відзначився» вологими мріями про майбутній поділ України, та своїми уявленнями про те, що білоруську ідентичність потрібно перекроювати щоразу залежно від політичної кон'юнктури:

«Великий вплив чинитиме і на РФ, і на Білорусь поділ української спадщини. Ми всі розуміємо, що українська держава, українська нація в теперішньому стані – явище, що не довго живе… У союзній державі ми повинні розуміти, що ми робимо спільно з цими людьми і з цими територіями. Наприклад, якщо під вплив РБ потрапить якась частина української території та значна кількість населення, я не виключаю, що доведеться переглядати саму білоруську ідентичність, вона просто стане іншою через те, що люди з цією ментальністю дуже впливатимуть на нас. Ми до цього взагалі готові в РФ і РБ?»

Начальник головного управління ідеологічної роботи Міністерства оборони РБ Косинський перерахував усіх нових ворогів незламної стабільності і згадав кілька старих – «Калиновський викладався як борець із самодержавством, а був катом білоруського народу», біло-червоно-білий прапор, БНР і… вишиванка!

«Ми маємо тисячолітню історію, а не як у створених із грабіжників та злодіїв США… Я економічні санкції сприймаю як блокаду Ленінграду», – заявив Косинський, хоча його сите обличчя ніяк не нагадувала людину яка сиділа в блокаді.

Далі за всіх пішов Ігор Тур, який розповів, що Лукашенко всіх врятував, що у сучасної білоруської молоді проблем немає, а також:

«Якщо вирішувати, куди йти на обід, то ми всі сваримося… Нам усім генетично (?) потрібний цар, який приймає остаточне безповоротне рішення, яке не обговорюється. Але ми чомусь переконали себе, що це неправильно».

Загалом Тур показав себе ідеальним лукашистом – він без Лукашенка (або Путіна, чи московського царя) не може вирішити навіть питання, куди йому піти на обід.

Війна проти Білорусі

Які висновки можна зробити з цього начебто смішного міжсобойчика? Лукашенко зараз життєво залежить від Москви та від результату війни в Україні. Відповідно, щоб догодити Москві, білорусам нав'язують і нав'язуватимуть комплекс неповноцінності, принижуватимуть та знищуватимуть їхню історію, культуру та мову, виховуватимуть у ненависті до США, Європи, України, Польщі, до католиків, до особистої свободи, до самих себе.

Знищуватимуть усе білоруське і просто людське, що не відповідатиме кремлівському стандарту кримінальних понять та агресивного шовінізму.

Білорусів калічать і вбивають, і будуть калічити та вбивати – не тільки фізично, як Романа Бондаренка, Олеся Пушкіна чи Олександра Тарайковського, але ментально та психічно як людей і як націю.

Зовні це через ЗМІ та інтернет робить Москва. Зсередини – лукашенківська пропаганда у школі, ВНЗ, коледжах, через «єдині дні інформування» тощо.

Єдиний спосіб вижити – чинити опір. Будь-якими методами.

За матеріалом "Reformation"