«Убитий, сидить або заліг на дно». Що з білоруським доброволецем Ігорем Клявком, який до війни сидів у маріупольській тюрмі

«Свобода» спробувала з’ясувати долю та нинішнє місцезнаходження білоруса, який воював на боці України.

Громадянин Білорусі Ігор Клявко воював на боці України в перших добровольчих батальйонах, сформованих у 2014 році, одразу після початку військових дій Росії в Донецькій і Луганській областях.

«Свобода» спробувала з’ясувати долю та нинішнє місцезнаходження білоруса, який воював на боці України.

Що відомо про Ігоря Клявка

Білорус воював під позивним "Лев" у складі батальйону "Донбас" і добровольчого українського корпусу "Правий сектор". Він пройшов через Артемівськ, Попасну, Лисичанськ, Іловайськ і Піски – майже всі гарячі точки АТО на Донбасі до моменту розформування чи підпорядкування добровольчих батальйонів Збройним Силам України.
 

У лютому 2017 року, на другий день після операції на пораненій нозі, його затримали в Ірпінському військовому госпіталі під Києвом і доставили до маріупольського СІЗО. Ігоря взяли під варту за підозрою у викраденні людини, умисному вбивстві та бандитизмі.

Ігор Клявко, який завжди заперечував свою причетність до злочину, перебував у маріупольському СІЗО в той час, коли Росія вторглася в Україну в лютому 2022 року і зрештою захопила Маріуполь.

Через місяць після початку війни жодної інформації з ізоляторів не було

У березні 2022 року Міністерство юстиції України повідомило, що втратило зв'язок із двома слідчими ізоляторами Маріуполя, в одному з яких на той момент перебував Ігор Клявко. Це «Свободі» підтвердила начальник відділу документального та адміністративно-господарського забезпечення Департаменту кримінальних покарань Олена Лявкович.

«Зараз зв’язок із закладом втрачено. Надати інформацію про Клявка І.Ю. неможливо. Водночас повідомляємо, що евакуація осіб, які станом на 24 лютого 2022 року перебували в Маріупольському СІЗО, не проводилась», – зазначила Олена Лявкович.

Після втрати контролю над Маріуполем місто було внесено до списку тимчасово окупованих Росією територій.

Першими в СІЗО та колонії заходили кадирівці

Колишні військові, які воювали з Ігорем Клявком, розповіли «Свободі», що після відходу українських військ із Маріуполя бойовики Кадирова вдерлися в СІЗО, закидали приміщення світлошумовими гранатами та стріляли в повітря, а потім нібито розстріляли тих, хто воював під час бойових дій. АТО та потрапив у СІЗО за кримінальні правопорушення.

Українські правозахисники цю інформацію поки не підтвердили. Деякі з них стверджують, що всіх полонених одразу вивезли з Маріуполя на територію Росії, а інші кажуть, що їх вивезли до Луганська чи Донецька. Але вони підтверджують той факт, що першими в приміщенні СІЗО з'явилися кадирівці.

 «Ми цього точно не знаємо. Але з кількох джерел є інформація, що всіх полонених, які там були, вивезли до Росії. У мене є інформація, що їх забрали», – розповів «Свободі» програмний координатор Харківської правозахисної групи Андрій Дідзенко .

Він першим у середині березня 2022 року оприлюднив відео, на якому видно, як колишні в’язні (ймовірно, мусульмани) дякують «представникам чеченського народу за звільнення».

Харківський правозахисник каже, що чув про справу Ігоря Клявка, але не має інформації про його нинішню долю.

«Розумієте, інформації про всіх людей, коли їх везуть до Росії, немає, і з ними дуже важко працювати. Ось, наприклад, у нас є колега-правозахисник і журналіст Максим Буткевич (він дуже допомагав білоруським біженцям в Україні в питаннях захисту та легалізації.), якого засудили до 13 років ув’язнення у т.зв. ЛНР і вивезено до Росії. Зараз його місцезнаходження невідоме. Ми намагалися підключити юристів у Росії, але не змогли визначити його поточне місцезнаходження», – пояснив Андрій Дідзенко.

Розстріли в ізоляторах не мали масового характеру

Харківський правозахисник додав, що факти розстрілів росіянами українських полонених у СІЗО поодинокі.

«Це факт, що зйомки в таких закладах були, але вони не були масовими. Наприклад, коли "орки" заскочили в херсонський СІЗО, вони там застрелили одну людину. Але це було скоріше з метою залякування, щоб показати, хто зараз командує», – пояснив Андрій Дідзенко.

Олег Твілий , голова громадської організації "Захист в'язнів України" ("Захист ув'язнених України"), яка займається правами засуджених і ув'язнених, повідомив, що показова страта відбулася і в Маріуполі.

«У Маріуполі застрелили кримінального авторитета на прізвисько Абхаз, обуреного невиправданим насильством з боку кадирівців. Це було показове покарання, але він не був колишнім військовим. Його розстріляли і посадили всіх у камеру», – розповів Олег Твілий.

За його словами, інформація з Маріупольського СІЗО дуже уривчаста і недостатня для того, щоб робити якісь точні висновки.

Радник мера Маріуполя Петро Андрущенко також вважає малоймовірним масовий розстріл маріупольських полонених росіянами.

«Якби це сталося, то всі б одразу про це почули. Але що там сталося? Ми бачимо, що ті люди, яких звинувачували у вбивстві, зараз на волі. Але що і як сталося? Ми знаємо, що точилася «боротьба» за кримінальний вплив, і після того, як з’ясувалося, хто править злочинним світом у Маріуполі, на людей почали виходити якісь «товариші» із СІЗО. Тому, правда, ніхто точно не знає, що там сталося», – сказав Петро Андрущенко.

До захоплення в СІЗО утримувалося 345 осіб

Держбюро розслідувань повідомило, що в СІЗО Маріуполя, де на момент захоплення кадировцями утримувалося 345 ув'язнених, стався бунт. У нього були всі шанси на успіх, але один із співробітників СІЗО швидко доніс на нього росіянам, і бунт вдалося припинити «силою».

За матеріалами кримінальної справи, порушеної в Україні проти зрадника, звільнено в'язнів, які погодилися підтримувати окупаційний режим. Доля інших невідома.

Кримінальні справи на момент захоплення Маріуполя залишилися в судах

Це підтвердив і Петро Андрущенко. За його словами, всі в'язні, які не бажали служити в російській армії, залишилися відбувати покарання на підставі вже винесених вироків.

 «Здебільшого звільняли тих, хто лише мав обвинувачення, але ще не був засуджений. Принаймні тих, кому ще не винесений вирок», – сказав він.

Петро Андрущенко не виключає, що серед звільнених росіянами міг бути і Ігор Клявко (майже 7 років йому так і не оголошували вирок.), незважаючи на те, що насправді він у 2014-2015 роках воював проти Росії в Донбасі.

«Він (Ігор Клявко) вже мав десь «спливати». Але що з ним? Є три варіанти – він або сидить, або його вбили, або він десь заліг, як він сказав. А може, навіть повернувся в Білорусь. Це часи, коли ви ні в чому не можете бути впевнені. Скажу так, без прив'язки до жодного ніку. Я знаю людей, які воювали в АТО з 2014 року, вони ветерани АТО, а зараз там спокійно живуть в окупації. Там дуже важко і не можна йти за шаблонами. Бувають різні історії, а чому так, я не маю відповіді. Хтось покаявся, хтось сховався. Тому все можливо, і з цього потрібно виходити», – переконаний Петро Андрущенко.

За його словами, на початку війни всі кримінальні справи залишалися в Маріуполі - в судах і прокуратурі. «Я не чув, щоб кримінальні справи забирали. В основному не встигли вивезти те, що треба було вивезти. Справи могли залишитися в судах; можливо, деякі згоріли або зникли. Все могло статися».

«Багато суддів залишилися в окупації і перейшли на бік окупантів»

Петро Андрущенко каже, що Іллічівський райсуд Маріуполя, де розглядалася справа Ігоря Клявка, постраждав від обстрілів росіян незначно. Але більшість суддів, які працювали в маріупольських судах, стали на бік росіян.

Але не судді, які розглядали справу білоруса.

Наприклад, Тетяна Пустовойт зараз працює суддею Володимир-Волинського суду, а Алла Іванченко – суддею Церабаулянського районного суду Тернопільської області. Прокурора Маріупольського військового гарнізону Миколу Сластіна, який підтримував у суді обвинувачення Ігоря Клявка, у 2014 році оголосили у розшук так званої "ДНР" через те, що він "добровільно пішов у кримінальний відділ" Маріупольської прокуратури.

Тепер функції Іллічського районного суду Маріуполя, який розглядав справу Ігоря Клявка, виконує Кіровський районний суд міста Дніпро. З розкладу його засідань випливає, що прокурор Микола Сластін зберіг свої повноваження і тепер клопотає перед цим судом про відновлення «втраченого провадження». Одна з таких кримінальних справ – про самовільне залишення військової частини чи місця служби.

Відомо, наприклад, що Кіровський районний суд Дніпра вже відновив провадження в одній резонансній справі – про вбивство у 2011 році в Маріуполі «авторитетного» бізнесмена з півдня Донецької області Валерія Сгарі, відомого у кримінальних колах як «Саран». Українські ЗМІ повідомляли, що суд повернув навіть 18 томів цієї кримінальної справи, втраченої внаслідок російської окупації Маріуполя. Його також розглядали судді Тетяна Пустовойт та Алла Іванченко. Але підозрюваний у вбивстві таємничим чином зник із СІЗО Маріуполя навесні 2022 року, одразу після російської окупації міста.

Адвокат, який захищав інтереси Ігоря Клявка в суді, зміг евакуюватися з Маріуполя в березні 2022 року і зараз перебуває за межами України. Про долю протеже їй нічого не відомо.

Батько Клявка не дочекався певної інформації про долю сина

Адвокат іншого фігуранта цієї справи Віктора Камінського Катерина Сєрікова повідомила «Свободі», що сторона обвинувачення поки не подала заяву про відновлення справи проти Ігоря Клявка. Але каже, що точної інформації про нинішню долю Ігоря Клявка немає.

«Я не була адвокатом Ігоря Клявка. Сподіваюся, він живий. Я зв’язалася з секретарем судового засідання, запитала її через Viber, бо мене цікавила доля Клявка. Вона залишилася на окупованій території, але не повідомила, чи працює в суді окупаційної влади. Але вона сказала: «Не вигадуй, там у Клявка все нормально, вони всі сидять, там в нікого не стріляли». Але я не знаю, як воно насправді. Єдине, мені вдалося передати інформацію батькові Клявка, що він, можливо, не розстріляний, живий. А батько невдовзі помер. Сподіваюся, батько помер з думкою, що син живий», – розповіла Катерина Сєрікова.

Адвокат повідомила, що її підзахисний Віктор Камінський зараз воює в Збройних силах України. Відновлення цієї справи вона вважає безперспективним.

За матеріалом "Свобода"