Як у Білорусі судять підлітків за злочини

За останній рік у Білорусі за різні злочини було засуджено близько 900 підлітків, у новинах регулярно з'являються повідомлення про величезні терміни для неповнолітніх за «наркотичними» звинуваченнями, а деякі з дітей стають політв'язнями. «Медіазона» разом із юристом правозахисного центру «Весна» Павлом Сапелком розбирається, які покарання держава передбачила для підлітків, які скоїли злочини, і чим вони відрізняються від покарань для дорослих.

Злочини неповнолітніх

Згідно зі статистикою Верховного суду Білорусі, у 2021 році в країні за різні злочини було засуджено 874 неповнолітніх. З них майже 16% (138 підлітків) засуджено до позбавлення волі.

Найпоширенішими злочинами серед підлітків є економічні. У Білорусі минулого року за такими справами було засуджено 502 неповнолітніх, з них 328 – за крадіжки, 49 – за пограбування, ще 44 – за крадіжки шляхом модифікації комп’ютерної інформації.

На другому місці – злочини проти громадського порядку: за хуліганство засуджено 185 підлітків. Минулого року за злочини проти громадської безпеки та здоров’я суди притягнули до відповідальності 111 неповнолітніх, з них 84 (близько 10% усіх засуджених підлітків) звинуватили у збуті наркотиків.

На момент написання цього тексту в списках правозахисного центру «Весна» політв'язнями вважаються дев'ятеро засуджених до повноліття підлітків – майже всі вони були звинувачені в участі в «масових заворушеннях» і засуджені до відбування покарання у виховній колонії. У 2021 році, за статистикою ВС, за цією статтею засуджено 13 неповнолітніх.

Найкращі інтереси дитини

«У Білорусі немає спеціальної системи правосуддя для дітей, — каже юрист ПЦ «Весна» Павло Сапелка. – Це серйозний недолік, тому що загальний [прогресивний] стандарт – це спеціальні суди для дітей, спеціальні судді, навчені розглядати справи та інші процедури щодо дітей, інший характер кримінальної відповідальності – і взагалі все, що стосується дітей, має відповідати принципу найкращих інтересів дитини.

Він пояснює: навіть караючи дітей, влада має виходити з такого принципу: «Не покарання як таке, не відшкодування чи щось інше, а найкращі інтереси дитини».

– У нас це не дуже звично, але, тим не менше, так має працювати в демократичних державах, – припускає він.

За словами Сапелка, нинішня система в Білорусі не тільки не забезпечує найкращих інтересів дитини, але й не ставить перед собою такої мети.

– Навіть у найкращі часи, коли Білорусь прислухалася до думки різних міжнародних інституцій – не знаю, з якої причини, але білоруський законодавець не намагався досягти таких норм, – переконаний юрист. – Так, час від часу змінювався Кримінальний кодекс, про адміністративні правопорушення, час від часу вводилися якісь більш сприятливі умови для неповнолітніх щодо покарань, щодо можливості застосування тих чи інших покарань. Але сам принцип різного правосуддя щодо дітей не врахували – на це не пішли.

Як розповідає Сапелка, у відповідь на пропозиції Комітету ООН з прав дитини запровадити інститут ювенальних судів влада Білорусі відповіла відмовою, пояснивши це малою кількістю кримінальних справ проти неповнолітніх і неможливістю забезпечити повне завантаження суддів у таких судах.

– Звісно, ​​це повна нісенітниця, – вважає Сапелка, – рідкісна нісенітниця, тому що, в першу чергу, треба говорити не лише про кримінальні справи, а й про адміністративні. Крім того, ці суди можуть бути не тільки для дітей – вони можуть бути для сімейних справ взагалі. І в цих судах можуть розглядатися всілякі спори про виховання дитини, питання про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав. І ми вважали достатнім написати, що для розгляду справ дітей призначаємо найдосвідченіших суддів, які мають відповідну підготовку. Але це явно неправда.

У 2018 році схожу риторику використовував голова Верховного суду Валентин Сукала на зустрічі з представниками посольства Нідерландів. Тоді він заявив, що створення спеціалізованих судів у справах неповнолітніх є «недоцільним», і додав, що в кожному суді Білорусі є судді, які спеціалізуються на розгляді справ про злочини, вчинені неповнолітніми.

Різниця між дорослими і дітьми

У Білорусі кримінальна відповідальність настає з 16 років, але за окремими статтями Кримінального кодексу - за насильницькі злочини, незаконний обіг наркотиків, розбій та інші - до неї можна притягнути з 14 років.

Всього КК передбачає кілька видів кримінальних покарань, які застосовуються до неповнолітніх: громадські роботи, штраф, позбавлення права займатися певною діяльністю, виправні роботи, арешт, обмеження волі та позбавлення волі.

Водночас для неповнолітніх умови відбування таких покарань м'якші. Наприклад, їм можуть призначити лише домашній арешт – згідно із законом, неповнолітніх не можна відправляти у ВУАТ, якщо їм до дня вироку не виповнилося 18 років. Крім того, неповнолітні мають відбувати покарання не у виправній колонії, а у виховній.

За словами Сапелка, заходи кримінальної відповідальності для повнолітніх і неповнолітніх в Білорусі дуже схожі: «Все зводиться в першу чергу до засудження і покарання».

Правозахисник зазначає, що в Білорусі кримінальні справи щодо неповнолітніх найчастіше закінчуються судовим розглядом дій підлітка і наступним вироком.

– Тоді як в інших країнах взагалі хороші приклади, коли суду передує випробувальний термін. І якщо протягом цього випробувального терміну дитина не вчиняє жодних злочинів, протиправних дій, то вона просто не засуджена взагалі. Різниця очевидна: вони не залишають, як кажуть, сліду в його долі, пояснює він.

Однак КК все ж передбачає більш м'які заходи щодо неповнолітніх: якщо суд вирішить, що виправлення підлітка можливе без кримінального покарання, до нього можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру. У 2021 році такі заходи застосовано до приблизно 30% засуджених підлітків.

У такому випадку неповнолітнього можуть застерегти від повторного вчинення злочину, змусити вибачитися перед потерпілим або відшкодувати завдану шкоду (якщо неповнолітній працює, то за власний рахунок). У деяких випадках дитину можуть змусити дотримуватися певного розпорядку дня і залишатися вдома в певний час, заборонити відвідувати певні місця, зобов’язати повідомляти в органи, які контролюють її поведінку. Найсуворішим заходом виховного характеру є поміщення підлітка до спеціальної навчально-виховної або виховної установи.

Павло Сапелка зазначає, що закон жорстко обмежує застосування заходів, не пов’язаних із кримінальним покаранням, лише у випадках, коли підліток не вчиняв суспільно небезпечних дій: «Як тільки ми починаємо займатися тяжкими злочинами, таких можливостей немає навіть у принципі».

Він наводить приклад 14-річного (на момент скоєння злочину) С., якого у січні 2019 року засудили до 6 років колонії за те, що він завдав батькові кілька ножових поранень. Зусиллями самого батька та адвокатів термін вдалося спершу скоротити до чотирьох років, а згодом — домогтися помилування та звільнити юнака на початку 2021 року. Сапелка зазначає, що, всупереч усім аргументам проти відправлення дитини в колонію, законодавство не мало інших інструментів.

– В принципі, закон не дозволяв застосувати жодної альтернативної процедури, яка б дозволяла уникнути безпосереднього позбавлення волі, – каже він.

Спеціальні школи та ПТУ

У разі застосування судом до дитини крайніх заходів виховного характеру підліток може бути направлений до спеціальної навчально-виховної установи закритого типу: школи або ПТУ. Всього в Білорусі чотири таких установи. Могильовське державне спеціальне училище, Могильовське державне спеціальне професійно-технічне училище деревообробки № 2, Кривицьке державне спеціальне професійно-технічне училище № 3 та Петрівське державне спеціальне професійно-технічне училище легкої промисловості № 1. У перших трьох – хлопчики, в останній – дівчата.

Відповідно до Кодексу про освіту, підлітки від 11 до 15 років можуть бути направлені до спеціальної школи, а від 11 до 18 років до ПТУ. При цьому максимальний термін, який може бути призначений судом, становить не більше двох років або до досягнення підлітком 18 років.

За словами Сапелка, умови перебування в спецшколах дають підстави розглядати це покарання як вид позбавлення волі.

– Діти їдуть туди, вони повинні залишатися на території цієї школи. Їм не можна залишати приміщення цієї школи, вони повинні дотримуватися вимог розпорядку дня, виконувати всі законні розпорядження персоналу. За невідповідність можуть помістити в так звану реабілітаційну кімнату – по суті, це колонія, – описує він.

Відповідно до закону, до учнів спеціальних закладів, крім заходів, передбачених у всіх інших школах і ПТУ, можуть застосовуватися ще два способи покарання: заборона залишати навчальний заклад — наприклад, під час класних екскурсій, і розміщення їх у реабілітаційному кабінеті. Останню описують як кімнату для ізоляції підлітка від інших учнів. Максимальний термін такої ізоляції – дві доби.

В іншому студенти спецзакладів мають право на контакти з рідними в будь-якому обсязі; посилки та листи також не обмежуються, але проходять процедуру контролю.

18 травня Олександр Лукашенко підписав зміни до закону про попередження бездоглядності та правопорушень неповнолітніх. За їхніми словами, тепер з усіма підлітками, яким застосовували попередження чи виховні заходи, проводитиметься індивідуально-профілактична робота. Ті з них, до яких не менше 4 разів на рік застосовувалися такі заходи та попередження та повторно вчинили правопорушення, можуть бути поміщені до спеціального виправного або виховного закладу. Мова йде про конкретні види правопорушень: умисне нанесення тілесних ушкоджень, дрібні крадіжки, дрібне хуліганство, розпивання алкогольних напоїв, вживання наркотичних чи психотропних речовин та інші.

Виховні колонії

Найсуворішим можливим покаранням для неповнолітнього є позбавлення волі. За статистикою Верховного Суду, торік до такого покарання було засуджено майже 16% засуджених. Відповідно до закону, підлітки відбувають у виховній колонії. У Білорусі така лише одна - чоловіча виховна колонія № 2 у Бобруйську. Неповнолітніх дівчат відправляють до Гомельської жіночої колонії №4.

Засуджені у виховних колоніях, на відміну від виправних колоній, мають право на більше побачень і передачі - згідно з КВК, вони мають право на вісім передач замість чотирьох протягом року, а також вісім скорочених і чотири тривалі побачення на рік - замість три візити обох типів на ПК.

Крім того, за порушення режиму їх не можуть перевести до колонії камерного типу, а замість штрафної ізоляції їм загрожує лише дисциплінарне стягнення. Відповідно до закону, умови в ньому більш м'які: немає заборони на побачення та одержання листів, є право на годинну прогулянку на день, видається постільна білизна. Максимальний термін поміщення в дисциплінарний ізолятор – сім діб, а не 10, як у випадку з ШІЗО.

Незважаючи на певну різницю в суворості умов утримання між виховною та виправною колоніями, Сапелка відразу зазначає, що суттєвих відмінностей між ними немає: «Принцип один: це місце позбавлення волі, це стіни, колючий дріт, пропускний режим, заборона доступу в час не призначений для побачень».

У квітні 2019 року журнал Mspring.media назвав Бобруйську виховну колонію місцем, «де, можна сказати, катують дітей». Автори матеріалу стверджують, що деякі з ув'язнених пішли на співпрацю з адміністрацією, тому адміністрація закриває очі, коли б'є дерев'яними палицями підлітків, які їм не подобаються. Крім того, зазначалося в тексті, ув'язнених незаконно обмежували в тривалості телефонних розмов і погано годували.

У звіті держагентства «Мінськ-Навіни», написаному півроку тому, про скарги ув'язнених на умови не йдеться: «На запитання, чого їм не вистачає, вони відповідають, що «все добре». Єдине, про що просять – зменшити термін за наркотики».

Дітей у виховних колоніях, як і ув'язнених у виправних колоніях, зазначає Сапелка, теж залучають до роботи – різниця лише в її тривалості.

Агентство «Мінськ-Навіни» в матеріалі про Бобруйську виховну колонію писало, що ув'язнені шиють одяг (наприклад, утеплені куртки, костюми зварювальників і сигнальні жилети), виготовляють меблі та інші вироби з дерева, а також займаються металообробкою і випіканням хліба. Видання Mspring.media у своєму матеріалі вказує, що підлітки в колонії витягують металеві троси з автомобільних шин і отримують за це мізерну зарплату - до п'яти рублів на місяць.

За загальним правилом засуджені неповнолітні продовжують відбувати покарання у виховній колонії до досягнення 21 року, хоча можуть бути переведені у виправну колонію одразу після повноліття – так сталося з політв’язнем Микитою Золотаровим , якого засудили до 4,5 років позбавлення волі за насильство над поліцейським, масові заворушення та незаконне виготовлення вибухівки.

Тут криється інша проблема: залишені у виховній колонії дорослі створюють вікову нерівність серед ув'язнених, вважає Сапелка.

– Про це говорили багато засуджених дітей. Виходить, що в одному закладі утримуються як діти від 14 років, так і дорослі до 21 року. І не завжди це добре для дітей — в 14-15 років триматися разом з дорослими. З іншого боку, для тих, хто досяг цього віку, вже відбувши покарання, це, безумовно, добре – їм надається така «пільгова» можливість не поринути у дорослий злочинний світ», – вважає він.

Безкарність, страх, озлобленість

На запитання, якою в ідеалі має бути ювенальна юстиція в Білорусі, Сапелка відповідає: «ідеального рецепту не існує».

— Бо якщо ми подивимося на ті країни, які визначили певні пільгові можливості щодо процедури розгляду справ дітей, то вони також часом не досконало використовують ці інструменти. Зокрема, існує друга крайність, коли практично жодне з дій підлітка, навіть не перше і не друге, і навіть не 10-те, не тягне за собою застосування заходів кримінальної відповідальності. І іноді це, можливо, сприяє безкарності в повному розумінні цього слова, – вважає юрист.

Так чи інакше, каже він, система, яка склалася в Білорусі, потребує серйозної реформи, яка повинна враховувати досвід країн, подібних до Білорусі за рівнем розвитку та культурними особливостями.

– Все має будуватися, в першу чергу, звичайно, за принципом врахування найкращих інтересів дитини. А по-друге, необхідно враховувати всі психологічні особливості дітей. Це теж одна велика проблема, тому що у дітей інша розумова діяльність, вони не так думають, як дорослі. Вони не вміють думати так, як думають дорослі. А якщо цього не враховувати, то маємо таких наляканих і озлоблених випускників виправних закладів, які, цілком можливо, знову туди потраплять, бо не побачили іншого світу, дорослішаючи, – підсумовує юрист.

За матеріалом "Медіазона"